www.zarvanycia.іп.укр Зарваницька ікона та історія святого місця. Зарваниця — мальовниче село на Теребовлянщині, що в Тернопільській області. Прочани з усього світу відвідують цей куточок, щоб побачити перлину України — чудотворну ікону Богородиці Зарваницької. Сьогодні важко помітити сліди руйнувань, яких зазнали ці святині протягом історії. Нині це квітуче село з величними храмами та розвиненою духовною інфраструктурою. Коли душа прагне спокою та участі в урочистих богослужіннях, варто завітати до Святотроїцького монастиря, розташованого неподалік цілющого джерела. Його церкву освятили 24 червня 2002 року, на свято Пресвятої Трійці. Проте це не означає, що історія святині така коротка — цей регіон пережив чимало випробувань, закарбованих у літописах. Освячення місця під майбутній монастир відбулося ще 11 липня 1993 року. Історія випробувань та відродження Монастир неодноразово руйнували. У 1940 році радянська влада його закрила, а в 1944 році було спалено дерев’яну церкву. Тутешня обитель завжди була невіддільною частиною життя селян: На річці Стрипа працював монастирський млин, що забезпечував місцевих борошном та електроенергією. Діяла пекарня, де випікали хліб для громади. Монахи поширювали Євангеліє, духовну літературу та опікувалися вбогими. На початку XX століття відродженню святині посприяв митрополит Андрей Шептицький. У 1922 році для ченців Студійського уставу збудували монастир святого Івана Хрестителя та дерев’яну церкву. Легенда про заснування Назва села безпосередньо пов’язана з появою монастиря. За переказами, після руйнування Києва татаро-монголами один із монахів втік на Галичину. Виснажений дорогою, він ліг спочити, і уві сні йому з’явилася Пречиста Діва Марія, яка благословила його та накрила своїм омофором. Прокинувшись, інок побачив біля джерела ікону Богородиці. На честь цього явлення він збудував капличку. Місце, де його «зарвав» (перервав) сон, назвали Зарваницею. Чудотворна сила ікони Відомо про безліч випадків зцілення людей, які молилися перед цим образом. До Зарваниці приїжджають, щоб вилікувати душевні та фізичні недуги. Постать Богородиці з двома ангелами, що тримають білі лілеї, стала символом доброї звістки для всіх стражденних. Навіть князь Василько Теребовлянський, за переказами, приїжджав сюди до монаха-пустельника, шукаючи порятунку від хвороби. Одужавши, князь на знак вдячності спорудив церкву в урочищі, яке нині називають «Білий Камінь». Сьогодні Зарваниця — це велике відпустове місце, де під час прощ тисячі вірян знаходять духовне оновлення та надію. http://www.zarvanycia.іп.укр/ , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ , https://www.youtube.com/embed/p3K7FiCtdlg

Святий Шарбель Справжнє ім’я цього святого — Юсеф Маклуф. Ім’я Шарбель він запозичив у мученика II століття. Це ім’я має у собі два корені, що означають «Цар» та «Бог». Юсеф Маклуф народився 8 травня 1828 року на півночі Лівану в гірській місцевості у простій побожній родині Антуана та Бригітти Маклуфів. Родина була не надто заможною, але завдяки своїй аскетичності та працелюбності жила непогано. Як уже було сказано, сім'я була дуже релігійною і особливо шанувала Матір Божу. Вони не пропускали богослужінь, справно дотримувалися днів посту та святкували всі християнські свята. Малий Юсеф не був схожий на своїх братів: зазвичай він був мовчазним, не брав участі у пустощах та старанно молився Богові. Вперше його почали називати святим, коли він, знайшовши на схилі гори вузький грот, облаштував собі там імпровізований вівтар, поставив ікону Божої Матері та щиро молився. Іноді він чув у собі голос, що казав: його життя належить Богові, і він повинен іти за Ним. Напевне, саме там він і вирішив цілковито присвятити життя Господу, а згодом — вирушити до монастиря. Це було дуже важким рішенням, адже означало покинути звичне життя, матір, братів, вітчима та дівчину, яка вважала себе його нареченою. Юсеф пішов не попрощавшись і попрямував до монастиря Мейфукської Богородиці. Він не знав шляху, не мав ані їжі, ані поводиря, але вірив: якщо він має туди дійти, то Бог вкаже вірну дорогу. По дорозі він їв ягоди, дикий мед та коріння рослин, аж поки одного дня не побачив серед фруктових дерев стіни монастиря. Так він розпочав своє послушництво. У той час монахів вважали ангелами, адже, окрім релігії, ченці ліванських монастирів (яких тоді було понад 70) вивчали різні ремесла та методи обробки землі, яка в Лівані досить важка. Постійно перебуваючи у праці на полі, за столярством та піклуючись про худобу, він багато молився — саме це допомагало йому витримати важкі дні. За два роки новіціату його було відправлено до монастиря Святого Марона, де він і склав чернечі обіти. Після цього його переводять до монастиря Кіфан, де Шарбель вивчає богослов'я та філософію. У 1853 році він отримує священичі свячення, після чого знову повертається до монастиря Святого Марона. Там він служив наступні 16 років, аж поки у 1875 році не отримав дозвіл на пустельницьке життя на горі Аннай у скиті Святих Петра і Павла. Там він жив протягом 23 років в абсолютній тиші та молитві. 16 грудня 1898 року під час Служби Божої святому стало зле. Наступні вісім днів він лежав слабкий, але при пам’яті, аж поки не помер напередодні Різдва. Через 50 років після його смерті було відкрито його гріб. На тілі святого не виявили жодних ознак тління; натомість із нього витікала цілюща патока (сукровиця), яка повністю заповнила дві труни, а її маса перевищила масу самого тіла святого Шарбеля. За офіційними даними, відомо про понад двадцять тисяч зцілень завдяки молитві до святого. Посилання: http://www.zarvanycia.іп.укр/ https://www.facebook.com/krokdospasinnya https://twitter.com/krokdospasinnya http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ https://www.youtube.com/embed/YC3TYc_Jj40

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді