Святий Шарбель Справжнє ім’я цього святого — Юсеф Маклуф. Ім’я Шарбель він запозичив у мученика II століття. Це ім’я має у собі два корені, що означають «Цар» та «Бог». Юсеф Маклуф народився 8 травня 1828 року на півночі Лівану в гірській місцевості у простій побожній родині Антуана та Бригітти Маклуфів. Родина була не надто заможною, але завдяки своїй аскетичності та працелюбності жила непогано. Як уже було сказано, сім'я була дуже релігійною і особливо шанувала Матір Божу. Вони не пропускали богослужінь, справно дотримувалися днів посту та святкували всі християнські свята. Малий Юсеф не був схожий на своїх братів: зазвичай він був мовчазним, не брав участі у пустощах та старанно молився Богові. Вперше його почали називати святим, коли він, знайшовши на схилі гори вузький грот, облаштував собі там імпровізований вівтар, поставив ікону Божої Матері та щиро молився. Іноді він чув у собі голос, що казав: його життя належить Богові, і він повинен іти за Ним. Напевне, саме там він і вирішив цілковито присвятити життя Господу, а згодом — вирушити до монастиря. Це було дуже важким рішенням, адже означало покинути звичне життя, матір, братів, вітчима та дівчину, яка вважала себе його нареченою. Юсеф пішов не попрощавшись і попрямував до монастиря Мейфукської Богородиці. Він не знав шляху, не мав ані їжі, ані поводиря, але вірив: якщо він має туди дійти, то Бог вкаже вірну дорогу. По дорозі він їв ягоди, дикий мед та коріння рослин, аж поки одного дня не побачив серед фруктових дерев стіни монастиря. Так він розпочав своє послушництво. У той час монахів вважали ангелами, адже, окрім релігії, ченці ліванських монастирів (яких тоді було понад 70) вивчали різні ремесла та методи обробки землі, яка в Лівані досить важка. Постійно перебуваючи у праці на полі, за столярством та піклуючись про худобу, він багато молився — саме це допомагало йому витримати важкі дні. За два роки новіціату його було відправлено до монастиря Святого Марона, де він і склав чернечі обіти. Після цього його переводять до монастиря Кіфан, де Шарбель вивчає богослов'я та філософію. У 1853 році він отримує священичі свячення, після чого знову повертається до монастиря Святого Марона. Там він служив наступні 16 років, аж поки у 1875 році не отримав дозвіл на пустельницьке життя на горі Аннай у скиті Святих Петра і Павла. Там він жив протягом 23 років в абсолютній тиші та молитві. 16 грудня 1898 року під час Служби Божої святому стало зле. Наступні вісім днів він лежав слабкий, але при пам’яті, аж поки не помер напередодні Різдва. Через 50 років після його смерті було відкрито його гріб. На тілі святого не виявили жодних ознак тління; натомість із нього витікала цілюща патока (сукровиця), яка повністю заповнила дві труни, а її маса перевищила масу самого тіла святого Шарбеля. За офіційними даними, відомо про понад двадцять тисяч зцілень завдяки молитві до святого. Посилання: http://www.zarvanycia.іп.укр/ https://www.facebook.com/krokdospasinnya https://twitter.com/krokdospasinnya http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ https://www.youtube.com/embed/YC3TYc_Jj40
310
www.zarvanycia.іп.укр Отець Піо фільм українською. Отець Пі́о з П'єтрельчи́ни (італ. Padre Pio da Pietrelcina, світське ім'я: Франче́ско Форджо́не, народився 25 травня 1887, П'єтрельчина, Італія — † 23 вересня 1968, Сан-Джованні-Ротондо). Коли йому було 5 років він захворів туберкульозом, але згодом повністю одужав. Згідно слів його духівника саме після цього хлопець мав особливі містичні переживання присутності ангелів, Діви Марії та самого Христа. Але він вважав їх дуже особистими та особливими тому не розповідав про них нікому. Вступив хлопець до ордену капуцинів в віці 16 років. Тож з 1916 року аж до самої смерті Піо практично не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан-Джовані-Ротондо. Оскільки багато з тих, хто потребував духовної підтримки, не міг приїхати до святого безпосередньо, падре Піо пропонував, щоби всі охочі посилали замість себе ангела-хоронителя, тож дуже часто священик всю ніч не спав, розмовляючи з ангелами. 1918 року під час вечірньої молитви, на тілі монаха з’явилися стигмати – видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Рани були відкриті й кровоточили то сильніше, то слабше протягом 50-ти років, тому отець постійно їх перев’язував. Стигми зникли лише за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду… Хоч стигми не загоювалися, не інфікувалися і рівень гемоглобіну в крові священика, попри постійну кровотечу, залишався незмінним, щосекунди о. Піо досвідчував сильний біль. А рани пахли квітковим ароматом… Найбільше часу він приділяв тому що сповідав прихожан через що його називали "В’язнем сповідальниці", витрачав на це близько двадцяти годин на добу. Отець умів “читати серця”. Сповідаючи, відчував щирість чи лукавість покаяння, а також міг чітко пригадати людині її важкі гріхи, якщо вона їх забувала або не говорила навмисне. Люди червоніли, плакали і хотіли провалитися крізь землю, сповідаючись в о. Піо, проте черги до його сповідальниці не зменшувались. Цікаво, що практично в жодному випадку людина не покидала священика, не здобувши цілковитого примирення з Богом, навіть якщо це були масони, атеїсти, скептики чи раціоналісти… Отець Піо був наділений даром пророцтва і передбачив кривавий замах на життя Папи Римського Івана Павла ІІ, трагедію, що сталася 11 вересня в Нью-Йорку та часто знав долю душ померлих. І, звісно ж, він ще до смерті мав дар зцілення. Іноді достатньо було хресного знамення, щоб хвороба відступила. Він був одним із небагатьох святих, що мав дар біолокації – здатність перебувати одночасно в кількох місцях. Це могло бути у видимий і невидимий спосіб, проте страждаючі люди в різних частинах землі розуміли візит падре Піо через сильний запах фіалок, лілій, троянд чи кадила. В моменти видимої біолокації, він сидів нерухомо в своїй келії але зустрічався з своїми духовними дітьми чи друзями деінде в світі. Після смерті тіло отця Піо залишилося нетлінним і досі зберігається в монастирі Сан-Джовані-Ротондо, куди щороку прибувают близько 8 млн. Прочан. Папа Іван Павло II 2 травня 1999 року зачислив Отця Піо до лику блаженних, а 16 червня 2002 року — до лику святих. Святий Отець Піо залишив гідне наслідування свідчення любові до Господніх страстей і Євхаристії, вірним і покірним слугою якої він був. Прославився як чудовий керівник душ. Через його витривале служіння в сповідальниці Бог виявив сучасному світові красу своїх діл милосердя. http://www.zarvanycia.іп.укр/ , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ , https://www.youtube.com/embed/Ys7Ub4asgPw
329
Шановні користувачі порталу!
Інформацію на цьому сайті розміщують звичайні християни , котрі не мають жодного відношення до монашого чи священничого життя. Портал був створений суто для розповсюдження інформації про життя святих та релігійні свята, що відбуваються згідно православного календаря. Також на сайті ви можете отримати інформацію про події в Зарваниці, розклад прощ, тощо.
Мета цього порталу не є реклама чи поширення її.Звертаємо вашу увагу на те,що будь-які ваші відгуки та пропозиції ви можете залишити скориставшись зворотним зв'язком.
До вашої уваги – на сайті були створені Галерея малюнків а також відеогалерея де ви зможете переглянути фото і відео , що мають відношення до Зарваниці та до святих. Ці сервіси ще перебувають в допрацюванні, але ви вже можете переглядати те що вже викладено. Докладніше на сторінках фотогалереї та відеогалереї.
Дякуємо за увагу. Адміністрація сайтувологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
