Святий Мефодій Мефодій, учитель слов'янський] Святі рівноапостольні вчителі слов'янські брати Кирило і Мефодій походили зі знатної і благочестивої родини, що жила в грецькому містечку Солуні. Святий Мефодій був старшим з 7 братів, святий Костянтин «Кирило - його чернече ім'я» - наймолодшим. Святий Мефодій був спочатку бойовим і був правителем в одному з слов'янських князівств, які під владою Візантійської імперії, мабуть, болгарському, що віддало йому можливість вивчитися слов'янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Після смерті святого Кирила Папа Римський, задовольняючи прохання слов'янського князя Коцела, послав святого Мефодія в Паннонію, рукоположив його на архієпископа Моравії і Паннонії, на старий престол святого апостола Андроніка. У Паннонії святий Мефодій спільно зі своїми вихованцями продовжував поширювати Богослужіння, писемність і книжки слов'янською мовою. У заключні роки власного життя святитель Мефодій за допомогою 2-ух учнів-священиків переклав на слов'янську мову весь Старий Завіт, не рахуючи Маккавейских книжок, також Номоканон «верховодити святих отців» і Патерик. Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на 1-го з власних вихованців - Горазда як на благородного собі намісника. Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Він був похований в соборній церкві Велеграда. http://zarvanycia.cc.ua/articles/get/101/ , https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/xKKTrfHomCs

Почитання Пресвятої Богородиці [Вчимо Катехизм УГКЦ] Церква соборно сповідує Марію, Матір Господа нашого Ісуса Христа, Богородицею і Приснодівою і почитає її у святах літургійного року та в іконах. Церква в Богородичних святах молитовно споминає спасенні події життя Богородиці: Зачаття святою Анною[1], Різдво, Введення у храм, Благовіщення, Стрітення та Успення, вбачаючи в ній взірець для нашого зростання у святості. Ікона «Знамення» зображає Христа в лоні Діви – знак, провіщений пророком Ісаєю (пор. Іс. 7, 14). Ікона «Одигітрія» (з грецької Провідниця, Та, яка вказує шлях) зображає Богородицю, яка вказує на Христа – путь, істину і життя (пор. Йо. 14, 6). Ікона «Умилення» (Зворушення) зображає тісне сопричастя Матері і Сина. Ікона «Матері Божої неустанної помочі» описує споглядання Божим Дитям майбутніх Страстей та наголошує на співстражданні Богородиці в страстях її Сина. Ікона «Оранта» (з латинської та, що молиться) зображає Пресвяту Богородицю з піднятими у молитві руками, як заступницю за людський рід перед Отцем Небесним. До Богородиці, першої обожествленої, Церква зі сміливістю звертається словами: «Пресвята Богородице, спаси нас», розуміючи, що спасає благодать Божа, яка діє в ній. Її спокійна й легка, наче сон, смерть у повноті благодаті стала пробудженням до неба і була названа Успенням. Успення Богородиці показане на іконі празника як «народження» для неба: Христос тримає на руках сповиту пеленами душу Марії. У святкуванні Успення Церква ісповідує, що Богородиця у смерті не зазнала тілесного тління, а «переставилася, від землі до небесних обителей переселившись»[2] – тілом і душею була піднесена Господом до небесної слави[3]. Першою з-поміж людського роду Богородиця була прославлена у своєму тілі, що є образом і нашого воскресіння. Богородиця, бувши Матір’ю Життя, переставилася до Життя і «в Успенні світа не оставила»[4]. Її заступництво перед Творцем, яке триває безнастанно, Церква святкує у празнику Покрова Пресвятої Богородиці: «Діва днесь предстоїть у Церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу»[5]. [1] Папа Римський Пій IX буллою Ineffabilis Deus [«Невимовний Бог»] (8 грудня 1854) проголосив догмат про непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії: «Пресвята Діва Марія від самого Свого зачаття особливою благодаттю і привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була захищена від всілякої плями первородної провини» (DS 2803; а також: ккц 491). [2] Мінея, Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (15/28 серпня), Мала вечірня, стихира на «Господи, взиваю я». [3] Пор. Катехизм Католицької Церкви, 966 і 974. Папа Римський Пій ХІІ буллою Munificentissimus Deus [«Всещедрий Бог»] (1 листопада 1950) проголосив догмат про те, що «Непорочна Богородиця Приснодіва Марія, завершивши земне життя, тілом і душею була прийнята до небесної слави». [4] Мінея, Успення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (15/28 серпня), тропар. [5] Мінея, Покров Пресвятої Богородиці (1/14 жовтня), кондак. Повна версія за адресою: http://www.zarvanycia.іп.укр/articles/get/179/ Часткова версія: https://vk.com/krokdospasinnya , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://ok.ru/profile/533438398557 , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/AgLpdASjBak

Погодні умови у ближніх містах "Зарваниця"

Погода

Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Львові

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Тернополі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода у Теребовлі

вологість:

тиск:

вітер:

Погода в Одесі Погода в Ужгороді